Проведено практичним психологом для груп першого курсу  з метою розвинути у здобувачів освіти уміння визначати в собі головні індивідуальні особливості; формувати навички самопрезентації та здатності до змін; розвивати позитивне уявлення про себе.

У психології під самооцінкою розуміють суб’єктивну оцінку особистості (раціональна оцінка своїх можливостей і якостей, почуттів, достоїнств і недоліків.) Словом, самооцінка – це те, що ми думаємо про себе. Відіграє важливу роль у життєвому виборі підлітка. Але для розвитку особистості недостатньо самооцінки. Необхідно її співвіднесення з оцінкою, яку він заслужив серед свого оточення.

За допомогою самооцінки відбувається регулювання поведінки особистості. Завищена самооцінка, схильність переоцінювати себе може призвести до конфліктів з оточуючими. Вона породжує такі якості, як образливість, підозрілість і навіть агресивність. Занижена самооцінка особистості, навпаки, може сформувати почуття невпевненості, тривожності, привести до безініціативності. Підлітки  з адекватною самооцінкою мають почуття власної гідності, позитивний образ власного «я», впевнені в собі.

Самооцінка не визначає шансів підлітка домогтися успіху в навчанні, але може вплинути на те, чи буде він почуватися щасливим.