Критерії оцінювання навчальних досягнень абітурієнтів з української мови за курс основної школи
Основною формою перевірки орфографічної та пунктуаційної грамотності учнів є контрольний текстовий диктант.
1. Перевірці підлягають:
- уміння правильно писати слова на вивчені орфографічні правила і словникові слова, визначені для запам’ятовування;
- уміння ставити розділові знаки відповідно до опрацьованих правил пунктуації;
- уміння належним чином оформляти роботу.
Перевірка диктантів державної підсумкової атестації здійснюється за традиційною методикою.
2. Матеріал для контрольного диктанту
Для диктанту використовується текст, доступний для розуміння абітурієнтів.
Обсяг текстів диктантів становить 160-170 слів з урахуванням самостійних і службових частин мови.
Для диктантів використовуються тексти, у яких опрацьовані правила орфографії та (або) пунктуації української мови представлено 3-5 прикладами.
3. Одиниця контролю: текст, записаний абітурієнтом з голосу викладача.
4. Оцінювання
Диктант оцінюється однією оцінкою на підставі таких критеріїв:
— орфографічні та пунктуаційні помилки оцінюються однаково;
— виправляються, але не враховуються такі орфографічні та пунктуаційні помилки: на правила, які не внесено до шкільної програми; на ще не вивчені правила; у словах з написанням, що не перевіряється, над якими не проводилася спеціальна робота; у відтворенні так званої авторської пунктуації;
— повторювані помилки (у слові, яке повторюється в диктанті кілька разів) вважаються однією помилкою; однотипні (помилки на те саме правило, але в різних словах) вважаються кількома помилками;
— розрізняють грубі й негрубі помилки; зокрема, до негрубих належать такі:
- у винятках з усіх правил;
- у написанні великої літери в складних власних найменуваннях;
- у випадках написання разом і окремо префіксів у прислівниках, утворених від іменників з прийменниками;
- у випадках, коли замість одного розділового знака поставлено інший і якщо можлива інша інтонація;
- у випадках, що вимагають розрізнення не і ні (у сполученнях не хто інший, як…; не що інше, як…; ніхто інший не…; ніщо інше не…);
- пропуск одного зі сполучуваних розділових знаків або порушення їх послідовності;
- заміна українських літер російськими;
— п’ять виправлень неправильного написання на правильне прирівнюються до однієї помилки;
— орфографічні та пунктуаційні помилки на неопрацьовані правила виправляються, але не враховуються.
Нормативи оцінювання диктанту:
|
Поради абітурієнтам
Готуючись до вступних випробувань з української мови, візьміть до уваги кілька порад.
1.Ретельно повторіть вивчені орфографічні й пунктуаційні правила та винятки з них, адже текст контрольного диктанту може містити будь-які орфограми і пунктограми, засвоєні вами в школі.
2.Критично і вдумливо проаналізуйте орфографічні й пунктуаційні помилки, яких найчастіше припускалися у своїх письмових роботах. Поміркуйте, чим саме вони спричинені (можливо, неуважністю, а може, ви не знаєте відповідного правила чи плутаєте його з іншим тощо). Визначивши причину, легше запобігти помилці.
3.Перевіряючи диктант, зверніть особливу увагу на ті слова і розділові знаки, у написанні яких вагалися під час диктування.
4.Розчленовуйте орфографію та пунктуацію на частини. Визначте, що в кожній з них є основним. Орфограми, що пишуться за фонетичним принципом (небо, ліс, зорі, ходити, маяк, сніг), вимагають лише уважного слухання. Для написання таких орфограм тренуйте слух.
5.Пам’ятайте, що існують такі правила орфографії, які не збігаються з правилами орфоепії: чується [стобойу], а пишеться з тобою, відповідно: [миелуйеис’:а] — милуєшся, [зустр’ічайуц’:а] — зустрічаються тощо. Ці орфограми пишуться за морфологічним принципом. У таких випадках треба добре знати будову слова, словотвір, частини мови та їхні морфологічні ознаки, систему відмінювання й дієвідмінювання. До цих орфограм належать відмінкові форми змінних частин мови, дієслівні форми, правопис суфіксів і префіксів та ін.
6.Серед пунктограм можна виділити інтонаційні, структурні та змістові (смислові). Найпростіше з інтонаційними: можна натренувати слух на окличну, питальну й розповідну інтонації та паузи. Відтак, якщо знати, якій інтонації, паузі який знак відповідає, то основний мінімум розділових знаків буде поставлено правильно. Структурні пунктограми найскладніші. Щоб ними користуватися, треба добре знати синтаксичну будову речення, усі типи розділових знаків і основні правила їх розставляння.
Змістові (смислові) пунктограми є спільними зі структурними, бо синтаксична будова речення відображає його зміст, є формою логічного наповнення. Однак один логічний зміст може мати кілька синтаксичних структур із різними розділовими знаками: як приїду — зайду; після приїзду зайду; коли приїду, то зайду.
7.Під час самостійної перевірки бажано подумки озвучувати написане. Це допоможе вам вчасно помітити допущені помилки.