Психологічна служба інформує!

Психологічна служба

18 листопада відзначається  Європейський день захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства

Насильство над дитиною —  це будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною в сім’ї або поза нею, у тому числі:

  • втягнення дитини в заняття проституцією або примушування її до зайняття проституцією з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства;
  • примушування дітей до участі у створенні творів, зображень, кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм або інших предметів порнографічного характеру; ситуації, за яких дитина стала свідком кримінального правопорушення, внаслідок чого існує загроза її життю або здоров’ю;
  • статеві зносини та розпусні дії з дитиною з використанням: примусу, сили, погрози, довіри, авторитету чи впливу на дитину, особливо вразливої для дитини ситуації, зокрема з причини розумової чи фізичної неспроможності або залежного середовища, у тому числі в сім’ї;
  • будь-які незаконні угоди щодо дитини, зокрема: вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини.

Органи які здійснюють захист дітей від насильства

Законодавством встановлюється процедура розгляду звернень з приводу жорстокого поводження, насильства і знущання над дітьми в сім’ї, поза її межами. Порядок розгляду скарг затверджений спільним наказом Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України ввід 19.08.2014 № 564/836/945/577 «Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення».

Звернення чи повідомлення про факти жорстокого поводження з дитиною подаються самою дитиною, фізичними особами за місцем її проживання та приймаються посадовими особами:

  1. органів внутрішніх справ;
  2. органів та закладів освіти;
  3. органів охорони здоров’я;
  4. служби у справах дітей;
  5. закладів охорони здоров’я;
  6. управлінь (відділів) у справах сім’ї та молоді;
  7. центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
  8. кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей (Національна дитяча «гаряча» лінія (0800500255 або 772 з мобільного); Національна «гаряча» лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації (0800500335 або 386 з мобільного);
  9. інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до загальних служб підтримки постраждалих осіб належать заклади, які, у тому числі, надають допомогу постраждалим особам, зокрема дітям:

  • притулки для дітей;
  • центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
  • центри соціально-психологічної допомоги;
  • соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
  • територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
  • інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.

Законодавством закріплені обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини :

  • виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї і родини, свого народу, своєї Батьківщини;
  • піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;
  • забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;
  • поважати дитину;
  • забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини;
  • забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідальність

Адміністративна відповідальність

Ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності.

Перелік правопорушень за які передбачено адміністративну відповідальність:

  • доведення неповнолітнього до стану сп’яніння (стаття 180 КУпАП);
  • невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей (стаття 184 КУпАП);
  • вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування (стаття 1732КУпАП).

Кримінальна відповідальність

Захист від найбільш небезпечних порушень прав неповнолітніх забезпечує Кримінальний кодекс України. Він містить як загальні норми, що захищають всіх громадян від жорстокого поводження, так і норми, безпосередньо спрямовані на захист життя, здоров’я та недоторканності неповнолітнього.

До переліку дій, які можна розглядати як жорстоке поводження з дітьми та за які передбачено кримінальну відповідальність відносяться :

  • доведення до самогубства (стаття 120 ККУ);
  • умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 ККУ);
  • умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122 ККУ);
  • умисне легке тілесне ушкодження (стаття 125 ККУ);
  • побої й мордування (стаття 126 ККУ);
  • необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 128 ККУ);
  • погроза вбивством (стаття 129 ККУ);
  • неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей (стаття 137 ККУ);
  • зґвалтування (стаття 152 ККУ);
  • насильницьке задоволення полової пристрасті неприродним способом (стаття 153 ККУ);
  • примушування до вступу в статевий зв’язок (стаття 154 ККУ);
  • статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (стаття 155 ККУ);
  • розбещення неповнолітніх (стаття 156 ККУ);
  • злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо яке встановлена опіка чи піклування (стаття 166 ККУ);
  • втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (стаття 304 ККУ);
  • схиляння неповнолітнього до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або ї аналогів (стаття 315 ККУ);
  • спонукання неповнолітніх до застосування допінгу (стаття 323 ККУ);
  • схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів (стаття 324 ККУ).

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Наступний запис
1 грудня – Всесвітній День боротьби зі СНІДом
Попередній запис
16 листопада — Міжнародний день Толерантності
Меню