18 листопада відзначається  Європейський день захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства

Насильство над дитиною –  це будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною в сім’ї або поза нею, у тому числі:

• втягнення дитини в заняття проституцією або примушування її до зайняття проституцією з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства;
• примушування дітей до участі у створенні творів, зображень, кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм або інших предметів порнографічного характеру; ситуації, за яких дитина стала свідком кримінального правопорушення, внаслідок чого існує загроза її життю або здоров’ю;
• статеві зносини та розпусні дії з дитиною з використанням: примусу, сили, погрози, довіри, авторитету чи впливу на дитину, особливо вразливої для дитини ситуації, зокрема з причини розумової чи фізичної неспроможності або залежного середовища, у тому числі в сім’ї;
• будь-які незаконні угоди щодо дитини, зокрема: вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини.

Органи які здійснюють захист дітей від насильства

Законодавством встановлюється процедура розгляду звернень з приводу жорстокого поводження, насильства і знущання над дітьми в сім’ї, поза її межами. Порядок розгляду скарг затверджений спільним наказом Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України ввід 19.08.2014 № 564/836/945/577 “Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення”.

Звернення чи повідомлення про факти жорстокого поводження з дитиною подаються самою дитиною, фізичними особами за місцем її проживання та приймаються посадовими особами:

1. органів внутрішніх справ;
2. органів та закладів освіти;
3. органів охорони здоров’я;
4. служби у справах дітей;
5. закладів охорони здоров’я;
6. управлінь (відділів) у справах сім’ї та молоді;
7. центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
8. кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей (Національна дитяча «гаряча» лінія (0800500255 або 772 з мобільного); Національна «гаряча» лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації (0800500335 або 386 з мобільного);
9. інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” до загальних служб підтримки постраждалих осіб належать заклади, які, у тому числі, надають допомогу постраждалим особам, зокрема дітям:

• притулки для дітей;
• центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
• центри соціально-психологічної допомоги;
• соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
• територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
• інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.

Законодавством закріплені обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини :

• виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї і родини, свого народу, своєї Батьківщини;
• піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;
• забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;
• поважати дитину;
• забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини;
• забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідальність

Адміністративна відповідальність

Ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності.

Перелік правопорушень за які передбачено адміністративну відповідальність:

• доведення неповнолітнього до стану сп’яніння (стаття 180 КУпАП);
• невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей (стаття 184 КУпАП);
• вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування (стаття 173²КУпАП).

Кримінальна відповідальність

Захист від найбільш небезпечних порушень прав неповнолітніх забезпечує Кримінальний кодекс України. Він містить як загальні норми, що захищають всіх громадян від жорстокого поводження, так і норми, безпосередньо спрямовані на захист життя, здоров’я та недоторканності неповнолітнього.

До переліку дій, які можна розглядати як жорстоке поводження з дітьми та за які передбачено кримінальну відповідальність відносяться :

• доведення до самогубства (стаття 120 ККУ);
• умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 ККУ);
• умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122 ККУ);
• умисне легке тілесне ушкодження (стаття 125 ККУ);
• побої й мордування (стаття 126 ККУ);
• необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 128 ККУ);
• погроза вбивством (стаття 129 ККУ);
• неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей (стаття 137 ККУ);
• зґвалтування (стаття 152 ККУ);
• насильницьке задоволення полової пристрасті неприродним способом (стаття 153 ККУ);
• примушування до вступу в статевий зв’язок (стаття 154 ККУ);
• статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (стаття 155 ККУ);
• розбещення неповнолітніх (стаття 156 ККУ);
• злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо яке встановлена опіка чи піклування (стаття 166 ККУ);
• втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (стаття 304 ККУ);
• схиляння неповнолітнього до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або ї аналогів (стаття 315 ККУ);
• спонукання неповнолітніх до застосування допінгу (стаття 323 ККУ);
• схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів (стаття 324 ККУ).

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.