Модель проведення уроку теоретичного навчання

Викладачам
Структура уроку Зміст уроку Форми проведення уроку
1. Організаційна частина. 1) налаштування психологічного настрою учнів на продуктивну роботу;

2) емоційна насиченість пізнавальної діяльності учнів;

3) усвідомлення учнями особливостей потенційного проблемно – пошукового поля.

1) взаємне вітання викладача та учнів, організація уваги;

2) розгляд проблемних питань у формі:

– доповіді;

– повідомлення;

– реферату;

– творчої роботи;

– елементів гри.

2. Актуалізація опорних знань учнів. 1) створення оптимальних психолого – дидактичних умов для продуктивного функціонування внутрішніх проблемних ситуацій викладача та учнів;

2) мотивація навчання учнів;

3) відшукування зв’язків опорних знань учнів з невідомими знаннями;

4) перевірка домашнього завдання;

5) змістовність і розгорнутість зовнішнього і внутрішнього навчального діалогів;

6) введення в нову тему уроку;

7) взаємозв’язок і доступність різних проблемно – діалогових форм пошукового осмислювального процесу викладача і учня;

8) актуалізація мотиваційних резервів учнів.

1) фронтальне, індивідуальне та бліцопитування;

2) бесіди (вступна, повідомлення);

3) розв’язування кросвордів, тестів;

4) короткі самостійні роботи (теорія, задача, практична робота);

5) читання науково – популярної літератури;

6) доповіді;

7) повідомлення тощо.

3. Постановка завдань уроку. 1) вибір оптимальних рівнів розв’язання учнями проблемних завдань залежно від інтелектуально – вольових можливостей учнів.
4. Пояснення нової теми. 1) сприймання та усвідомлення учнями фактичного матеріалу;

2) мінімізація теоретичного матеріалу теми;

3) ґрунтовна психологічна готовність учителя й учня до спільного пошуку нових знань;

4) осмислення зв’язків і залежності між елементами матеріалу, що вивчається.

1) вступні мотиваційні та пізнавальні вправи;

2) лекція;

3) науково – популярна розповідь, аналіз фактичного матеріалу;

4) бесіда;

5) робота з таблицями, схемами, рисунками, графіками.

5. Оперативний контроль. 1) оцінювання учнями правильного розуміння набутих знань;

2) корекція адекватності оволодіння навчальною інформацією;

3) визначення ступеню оволодіння навчальним матеріалом, розуміння смилового змісту матеріалу, що вивчають;

4) стимулювання успіхів у конкретній навчальній діяльності.

1) система завдань для оцінки рівнів і розуміння навчального матеріалу (засвоєння учнями знань у стандартних та інноваційних умовах);

2) розв’язання корекційних задач і тестів;

3) міні – диспут, дискусія.

6. Закріплення вивченого на уроці. 1) відпрацювання способів навчальної діяльності;

2) творче перенесення знань учнів у нові умови діяльності;

3) взаємооцінка засвоєних знань і вироблених умінь учнями;

4) осмислення діяльності в різних ситуаціях.

1) система вправ для вироблення вмінь і навичок;

2) диференціація навчальних завдань, форм і методів діяльності для практичного використання знань;

3) короткі практичні роботи;

4) досліди;

5) евристичні бесіди тощо.

7. Систематизація та узагальнення знань. 1) тестове оцінювання рівня оволодіння знаннями, нормами, цінностями;

2) структурування матеріалу, що вивчають, встановлення логічних зв’язків;

3) оформлення систематизованих знань; перехід від вузьких до широких узагальнень.

1) узагальнення та систематизація основних теоретичних положень і відповідних ідей науки, що розглядаються на уроці;

2) науково – популярна розповідь;

3) тести;

4) евристична бесіда;

5) бліц – опитування реконструктивного й творчого напряму;

6) семінари, конференції, практикуми;

8. Підсумки уроку. 1) підведення підсумків розглянутих на уроці знань;

2) пояснення домашнього завдання;

3) оцінювання знань учнів.

1) короткий огляд змісту уроку;

2) написання на дошці номерів завдань;

3) оголошення оцінок (балів) з коротким коментарем.

Наступний запис
Технологічна модель сучасного уроку виробничого навчання
Попередній запис
Основні вимоги до особистісно орієнтованого уроку
Меню